Вирішила взяти участь у всеукраїнському флешмобі «Найпопулярніша перекладна книжка на полиці бібліотеки», який триває з 7 по 15 листопада в межах Всеукраїнської акції «Національний тиждень читання. Переклади» під гаслом «У пошуках спільної мови».
Для мене виданням, яке посідає особливе місце і до якого повертаюся знову й знову, є Святе Письмо. Переклад Біблії – це не просто філологічна праця, це міст між епохами та збереження мовної ідентичності народу.
Куліш, Огієнко та пошук «живого» слова
Історія українського біблійного перекладу вражає драматизмом. У часи, коли українське слово намагалися витіснити на манівці історії, наші просвітителі розуміли: якщо Книга книг зазвучить рідною мовою, ця мова житиме повік.
Пантелеймон Куліш разом із Іваном Пулюєм та Нечуєм-Левицьким творили перший повний переклад, прагнучи зробити його "надбанням усього народу, щоб він звучав природно й чисто в кожній хаті".
Іван Огієнко присвятив цьому прагненню десятиліття, вважаючи, що переклад Святого Письма рідною мовою – це "найвищий ступінь розвитку літературної мови народу".
«Щоб розум не залишався безплідним»
Читаючи дослідження про історію перекладів та порівнюючи тексти (зокрема в оцифрованій онлайн-бібліотеці на JW.ORG), часто згадую слова з Першого листа до коринфян:
«Якщо ви не використовуєте легкозрозумілої мови, то як знати, про що ви говорите? По суті, ви будете говорити на вітер...» (1 Коринфян 14:9)
Адже мета будь-якого перекладу – не сховати мудрість за складними архаїзмами, а зробити її прозорою, щоб, як зазначено в книзі Неємії 8:8, «виразно роз'яснювати значення і допомагати людям зрозуміти прочитане».
Передаю естафету флешмобу далі!
А яка перекладна книжка є найпопулярнішою на вашій полиці чи у вашій бібліотеці? Сфотографуйте її, поділіться у дописі та приєднуйтеся до читацького руху!
🤖 Текст підготовлено та відредаговано автором із використанням штучного інтелекту (Gemini від Google) як інтелектуального помічника для збору матеріалів, а ілюстрацію згенеровано за допомогою ШІ.
